У VIII столітті окремі родові общини з однієї місцевості почали об'єднуватися у племена зі спільною мовою і звичаями. Наприклад, на північному заході Тернопільщини проживало плем'я дулІбів, але невдовзі жорстокі кочівники-обри завоювали його. Наші предки зазнали від них тяжких знущань, особливо жінки, яких обри часто запрягали у вози.
У IX столітті розрізнені слов'янські племена об'єдналися у могутню цержаву — Київську Русь. До неї увійшли племена дулібІв, білих хорватів і тиверців, які жили тоді на території краю. Усі разом вони не раз виступали проти ворогів-кочІвникІв, навіть допомагали князям Олегу га Ігорю у походах на Константинополь, столицю Іншої тогочасної могутньої держави — Візантії. Не одні авари-обри хотіли нас підкорити. У X столітті господарями тут стали поляки. І лише Київський князь Володимир Великий прогнав їх, приєднавши ці землі до Київської Русі.
Ми знаємо Володимира, насамперед, як великого хрестителя Русі, жорстокого щодо Інших вірувань. Тоді у нашому краї існували общини язичників, які поклонялися кам'яним ідолам. Цікавою є рідкісна знахідка гих часів. У 1848 році у річці Збруч поблизу села Личківці Гусятин-:ького району було знайдено кам'яного ідола бога Світовида.
Високий чотиригранний стовп увінчують чотири обличчя, які дивляться на чотири сторони світу. Стовп оперезано символічними малюнками на камені. Довгі століття він пролежав неушкодженим на дні ріки і зараз зберігається у Краківському музеї в Польщі. А в обласному краєзнавчому музеї ви можете побачити лише його копію. Збруцький ідол (X ст.) сьогодні відомий усьому світові як дуже рідкісна знахідка стародавнього скульптурного зображення слов'янського язичеського
божества.
Унікальним експонатом Заліщицького краєзнавчого музею є давньослов'янський кам'яний ідол, знайдений біля села Мишків.
Найстаріша в Тернополі церква — Надставна — побудована на місці зруйнованого язичеського капища. Саме навколо нього існувало колись селище То-пільче, або Сопільче. Лежало воно на торговельному шляху, що сприяло його зростанню. Тут жили наші предки, аж поки не прийшли дикі орди татар і не знищили його. Поступово воно заросло терном і стало терновим полем. Сьогоднішню назву парку Топіль-че передають нам легенди того часу. До його спорудження тут, у низинній частині сучасного Тернополя, довгий час були болота (топі), і ще в 60-х роках XX століття тернопільські школярі ходили сюди ловити жаб.
До княжих часів належать найперші письмові згадки про міста і села Тернопільщини. Найдавніше село, що згадується у письмових джерелах з 1064 року, — Стіжок Шумського району. Припускають, що тоді ж уперше з'явився топонім Кременець. Славна Тере-бовля з 1097 року, Микулинці — 1096, Шумськ — з 1149... Насправді ж вони існували раніше, ніж про них вперше згадали в літописах.
З 80-ти відомих в області давньоруських городищ частина була укріпленнями — замками, інші — містами, центрами ремесла і торгівлі. Багаті землевласники, що на той час виділилися з поміж рядових одноплемін-
ників, мали чудові речі з золота і срібла. Так, у Старому Збаражі, на БережанщинІ І ТеребовлянщинІ знайдено скарби ювелірних прикрас зі срібла та кам'яні формочки для їх відливання.
 Знайдено також десять скарбів римських монет. Залишки склоробної майстерні розкопано у Збо-рівському районі, а на ПідгаєччинІ добували і обробляли метали. Київська Русь була могутньою державою, багатою ремеслами і торгівлею, культурою та авторитетом
серед інших держав.
| 
